Cніг йшов і йшов тихенько наче кішка,
що вполювала мишу за селом.
Легке сум’яття, зачепивши нишком,
вчув чорний ворон. За старим рядном
забутої під лісом колимаги
кінчався Божий світ. Коли у сні
мені з’явилася хитка й слабка наснага,
що сніг мела у змерзлій борозні...
У ній три гілочки стирчали над грудками,
як крапки три у реченні в кінці,
і втаємничене стрічалося з думками,
що світом носять ранком горобці.
Над бовдуром у білій крайній хаті
здіймався дим... За хатою рілля
ховала в борозни сніжинки пелехаті.
А сніг все йшов... Й додолу гнув гілля.
140123
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970947
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2023
автор: bloodredthorn