Як можна коней не любити?
Вони довірливі, мов діти,
А від природи – відчайдухи!
В них досконалі тіло й рухи.
Летять в степу, мов на долоні
Невтримні, дивовижні коні.
Туди - де народився ранок,
У вранішній густий серпанок.
Здіймають куряву копитом
Над степом, вкритим оксамитом.
Швидкі, граційні, норовливі,
Їм вітер чеше довгі гриви...
Створіння незрівнянні, коні!
Моя душа у вас в полоні…
Тетяна Котельнік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970864
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2023
автор: Покровчанка