На березі безвітряно і тихо,
Дрібненькі брижі по воді біжать,
Вечірні зорі, наче справжнє диво,
На хвильках тих іскряться й мерехтять.
Біжать по дзеркалу води поволі, –
Я чую мелодійний плескіт хвиль…
Ось місяць повний устає над морем,
Освічує найкращу із стежин.
Доріжка місячна переливалась,
Обарвленням сіяла золотим.
Казковою картина ця здавалась
Мені під мелодійний плескіт хвиль.
Я чула в ньому місячну сонату,
Що вигравала в сяєві нічнім…
Яка ж природа звуками багата!
Як легко душу заспокоює мені…
05.02.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970831
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2023
автор: Martsin Slavo