Заколисана вітром заснула Зима,
Не шеберхне ніде.Срібне місячне сяйво
Теж гойдається тихо.Тікає пітьма,
Темну постать свою по кутках десь ховає.
Під ногами сніжок на морозі скрипить
І старезні дуби всі стоять. мов сторожа.
Із м"якенької хвої у Зимоньки ложе,
Натомилась вона, то ж нехай ще поспить.
Вранці знову до рук біле сито візьме,
Кучугур височенних насіє-навіє.
Що вона господиня хай кожен збагне
І виконує справно її повеління.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970775
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2023
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський