Дозволь, я побуду щасливою.
Веселкою, вітром, зливою.
Росою, вогнем, трояндою.
Предивною і принадною.
Дозволь, дзвінко так сміятися,
Щоб голосно розридатися.
Лунати в горах луною
Веселою і смішною.
Мовчу… Як мені спинатися,
Зібратись, не розірватися?
Війною я отруїлася.
Молилась, з собою билася…
Триматися, не спинятися,
Щоб жити – не обірватися!
Та вічна скінчиться зима.
Тоді я побуду щасливою.
Вогнем і трояндою, зливою.
Ридатиму – стану сміятися.
Із світлими обійматимусь!
Відлунням у горах весною,
Коли розквитаюсь з війною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970753
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2023
автор: fialka@