я залюбила нас обох до неминучості
але ж любила щиро, без образ
на твою необдуманість із скупості
із декілька невизначених фраз
я залюбила нас обох до безнадійності
де сльози символ вірного кінця
і спогади, як символ тої вірності,
проклятої, де я давно не я
я залюбила нас обох до всіх незручностей
до виправдань безмежної брехні
кохання все ж призводить до тих тупостей
де можеш, а не скажеш болю ні!
і хоч ти розбивав мій Всесвіт заново
з обіцянок не зрадити _ люблю
так страшно світ утрачений не втратити
в агонії жалітись почуттю
і попри божевілля неминучості
з тобою лиш я дихала _жива
як вирвати пів серця і не слухати
як друга шепче - я іще твоя...
31.12.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970745
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2023
автор: Квітка))