На жаль, герої наші помирають,
Залишивши в серцях свої сліди
і роки дуже швидко пролітають,
Будуючи із спогадів світи.
Згадала, миттю я очей твоїх блакить
І посмішку, і ямки на щоках,
Нам знадобилася всього лиш мить...
Але це все чомусь на небесах.
Нема кордонів, меж нема в кохання,
Шалений трафік з'єднує серця,
Немає вперше і нема в останнє,
Сьогодні разом і до всесвіту кінця!
Страшна ж війна коханих відібрала.
Минає біль, а з ним вогонь згаса,
Надію й мрію, знищила і вкрала
Лиш серце рідний погляд пам'ята.
Співавторський вірш з Анатоль Руденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970700
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2023
автор: Стоєва Анна