Було це давненько. А відбувалися події в одному із санаторіїв мальовничого
міста Хмільник у той час, коли весна вже заявила про свої права на сезонне
владування і стелила зелені килими, не забуваючи про цвітіння квітів.
Як і всі курортники, я поселився в готельному номері. Потім лікар призначив
процедури і, як то кажуть - вперед по здоров'я.
Сусід у номері, як виявилося, був ще тим курортником і вже через кілька днів
мав від'їжджати додому з поправленим здоров'ям. Звали мого нового знайомого
Валерієм. Він із задоволенням вводив мене в курс і тонкощі перебування в санаторії.
Наступного дня він запропонував мені скласти компанію в поїздці до центру
міста за подарунками для рідних і найбільше для себе, бо був заядлим рибаком.
А рибаки, самі розумієте, люди особливі. Процедури були призначені на
післяобідній час. Тож поїхали.
В магазині для рибальства, поки мій "наставник" вибирав для риболовлі тільки
йому відомі заморочки, я примітив собі знаряддя для дайвінгу, яке мені дуже
сподобалося. Та й до літнього сезону лишався якийсь місяць, а в моїх планах
уже жеврілась надія щодо поїздки на море.
Скупилися. Годинник невпинно показував нам, що вже скоро потрібно бути
на процедурах і приймати радонові ванни. Тож я з пакунками попрямував прямо
у ВВ, що означало - ванне відділення. Молода, симпатична господиня ВВ взяла
мою санаторну книжку і запросила:
- Двадцять перший номер, будь ласка.
Перебуваючи під впливом казок мого сусіда, я взяв і бовкнув, зайшовши в
передбанник:
- А заходити в плавках, чи без?
На що через прочинені двері почулося насмішливо-кокетливе:
- Краще в плавках.
Ах так. Я одягаю ласти, маску, затискаю зубами дихальну трубку і заходжу
в ванне приміщення, ляпаючи ластами по мокрому кахелю. Ви не уявляєте, що
було далі. Слава Богу, що сестричка мала почуття гумору. Все, що я встиг
зробити, це однією ногою відчути булькання радону, а медсестра, тримаючись
за живіт, ледь не повзала по підлозі від сміху. І не тільки вона! Разом з нами
реготали всі, хто був у тому ВВ...
Хочу вам сказати, що ванну в той день я так і не прийняв. Але піймав свою
золоту рибку, про яку мій "наставник" міг тільки мріяти. І ось уже багато років
ми з усмішкою згадуємо ту кумедну мить свого знайомства...
м. Хмільник 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970295
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2023
автор: Леонід Федорів