Сонце вставало з-за хмар.
і вже не світили зорі.
На світанні багато примар.
І ріки червоної крові.
Як було , вже не буде ніколи.
А очі, очі - їх погляд не той!
Сумний, сповнений болю і вуста отерпли.
Не промовляють слів , тільки кричать.
Цей постріл в серце.
Куля,що міцніше ніж стріла .
Влучила й не відпуска.
Ця не наша, зловісна війна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970203
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2023
автор: Анастасія Соловей