Серед втрат масованих,
втрат, руйнуючих закони світобудови,-
щодня втрачаєш себе, шукаєш...
Заглядаючи у всі закапелки, кути глухі,
до льоху, поміж мотлоху підстришшя,
яке було колись сенсом життя.
Навпомацки, змітаючи сувої павутини,
дотиком думки, віднаходиш себе знову!
Ти захований тут,-
у кожному живому слові, у думці животворній,
яка дає віру живим, надію - безтілесним.
І, єднаючи два виміри у собі і довкола,
стаєш потрійною стіною довкола святині!
І хоч найважчі битви лишень попереду,-
та ім'я Переможця вже вписане на скрижалях.
02.01.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970049
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2023
автор: Іванюк Ірина