Зник безвісти... А безвісти — це де?..
Не знаєш: він живий чи у полоні?..
Складаєш перед образом долоні
І просиш Бога: "Хай домів прийде..."
Не плачеш перед рідними, аби
Сльозою ту надію не злякати,
Що жевріє ледь-ледь у вашій хаті
Й вслухається у звуки щодоби.
Здригається, бо десь загавкав пес,
Можливо, то коханий йде додому?..
Душевну від оточуючих втому
Ховаєш, а вона — неначе прес...
Думки про смерть від себе геть женеш,
Бо він не міг, він знає: ти чекаєш.
На Небі місць, напевно, вже немає,
Лише здається, що воно без меж.
Зник безвісти... А безвісти — це як?..
Хто відповість на це "просте" питання?..
Не перша ти питаєш й не остання...
Рідня давно — війна й питання знак.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969891
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.01.2023
автор: Патара