Віддам цей лютий рік сусіду,
що плазуном зайшов до хати,
щоб він навчався виживати,
боячись за спиною сліду...
Віддам йому цей мир і спокій,
і колискові під сирену,
нехай би тішився щоденно,
в задусі темряви... Допоки
не дійде матері такого:
чом я в окопі народила
синів і донечок?.. сповила,
немов, забута в світі Богом...
За Що могили в полі сходять?
Де жито сіяли, плужили...
Нехай би вони ворожили,
чом снами божевільні бродять?
Віддам цей Лютий рік отрути,
тому, хто заздрісно здихає!
Щоб сліз напився!..
Підло?!
Знаю!
Він має все сповна відчути!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969686
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2022
автор: Людмила Мартиненко