* * * * * *

Прорізуючи  ніч,  проноситься  вагон.
І  завмирає  сніг  та  люди  на  пероні.
Але  це  був  лиш  сон.  І  буде  лише  сон.
Насниться  він  мені  в  останньому  вагоні.

Січневий  довгий  сон,  про  ранішні  вогні,
Засніжений  вокзал  і  місто  неуявне,
Де  пишуться  вірші  –  ті,  що  на  глибині,
І  капають  слова,  мов  плаче  Ярославна.

Хвилюється  душа.  Їй  страшно  і  світло.
На  простір  рветься  все  непорване  і  скрите.
Але  якщо  це  сон  –  хай  буде  тільки  сон,
Що  нам  з  тобою  вдвох  лишилося  прожити...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969680
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2022
автор: Таня Квашенко