Не сяє сонечко у вишині,
Чомусь частіше погляди сумні,
Жаль не летять думки сизокрилі,
Мабуть сховались на небосхилі.
Душа в журбі за минулі роки,
Були якими? То хиткі кроки?
А чи упевнено йшла по сходах,
Стрімке життя по нових дорогах.
Блиск у очах, враз тупіт ноженят,
В обійми неньки, не відчуєш п’ят,
Тож йти навшпиньках, подати руки,
Та щоб ніколи, не знать розпуки!
А ненька завжди допоможе йти,
Благословення - душі дарунок,
І ти вдихаєш весняний трунок.
Тож йдеш упевненіш по стежині,
Що притаманно кожній людині,
Себе знайти, в безжалісному світі,
Не стать рудим у білому цвіті,
І досягти вершин, як годиться,
Ніби води з джерела напиться.
Навіть купатись, під водопадом,
Щоб гартуватись життєвим кодом,
Він придасть сили тобі й відчуття,
Так крок за кроком, йдеш у майбуття.
Літа- літа… пори року змінні,
Літні позаду, нині осінні,
А сходи де ? Вище піднебесся,
Сонце в зеніті, в сріблі волосся,
Але ж вирує життя й надалі,
Згубилась радість, часто в печалі.
Сходи донизу, вибору нема,
А де ж упевненість? В душі весна,
Закон природи; рухливість - життя,
Під серцем щем, болісне відчуття.
Шкода та сходи, давно не сюрприз,
Ти поневолі спускаєшся вниз,
Все ж йдеш помалу, в розчаруванні,
Думками грузнеш, у здивуванні
Чому життя… так швидко минає?
Ще скільки кроків? Може й хтось знає.
Тільки не ти! Життя - Божа воля,
Ним подарована… кожна доля,
Ті сходи з нею, готовий пройти,
Під небом зоряним, себе знайти,
А основне, щоб не оступитись,
Мріять і вірить, і просто жити.
Скільки ще сходів лишилось мені?
Я прихилюсь, низенько до землі,
Війни б позбутися і тривоги,
Поможи Боже, у перемозі!
Щоби радіти вільній країні,
Нашим героям, щастя в родині,
Тільки тоді стать на нові сходи,
Пізнати з мріями, дух свободи,
Й перед останнім, стати судним днем.
28.12.2022р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969552
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2022
автор: Ніна Незламна