Любив більше життя
Але що тут говорити...
Пройшло 17 років!!!
От я мабуть вмію любити
А ви мабуть ні...
І я не винен в тому
Що досі люблю...
Став іноді жорстоким
Обожнював окультизм ...
Нащо Вам моя сповідь...
Моє життя як пекло...
Як так??Вона не моя...
А нафіг тоді жити
І когось любити???
На край світу махнути...
Щоб її забути !!!
Вона була мені найдорожчою
Дорогою серцю моєму!
От тоді то я і полюбив окультизм
Я сходив з розуму кожен день.
Я хотів напитися
Забутися ! Проститися
А Вона не стала моєю...
Я хотів її обізвати і принизити !
Але я її досі люблю...
17 років пекла...
17 років Армагедону
17 років окультизму ...
А я досі!!!! Люблю
А в неї інший !
Вона з ним спить..
І його любить...
І в неї діти...
А як? Я мав прийти?
На зустріч ...
Випускників...
Мені ВОНА
Досі дорога!!!
За нею я готовий
На край світу...
Тому і став жорстоким
І цікавився окультизмом...
Я без неї я риба без води..
Коли я для неї ніщо...
Казала стільки разів(колись)
Що я буду її ЧОЛОВІКОМ!
АЛЕ ні разу Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ...
Треба її забути! Так радила
Найкраща в світі дівчина-друг
Щоб не зациклюватися...
Знайти собі кращу
В сто крат!
А хочеться лежати на кладовищі
Коли я нікому не потрібен
Навіть новій церкві в яку перейшов...
Мені цілий світ не потрібен ...
Потрібна тільки Вона...
Люди не смійтесь ...
Кожного може таке чекати ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969345
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2022
автор: Ростислав Мельничук