Рахую на щоках краплини свіжі,
Але туманом спомин завихрив:
Про те, коли тобі писала вІрші
Із недолугих дієслівних рим.
Нелегко мабуть все тепер забути,
Згадається , бува, на самоті
Як у дощем намочені єтюди
Ти птахою осінньою влетів.
Таким ось вільним яструбом строкатим,
Що не зігріє, надто вже швидкі
У нього крила.
Та й чи вмів кохати,
Розбещений теплом чужих кутків?
Рахую краплі на щоці. Холодить
Безбарвний день нав'язливим дощем.
То що було, всього лише пригода?
Чи порцеляна, що розбилась вщент?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969271
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2022
автор: Горова Л.