в осінній хащі зимно ліс зав’яз
неначе місце в часі замінили
й гілки усім деревам поголили
природа спить вдягнувши протигаз
й не ворухнеться вуглекислий газ
не звабить світлом це густе білило
що спить навстоячки ховаючи вціліле
життя в гілках і дуплах повсякчас
в цей дивний сон що наче довгий пас
націлений у невідомість ... й далі
очей не стулить доки ще не згас
останній блиск подряпин на скрижалі
й так міцно спить в своїй тривкій печалі
і не хитається... й не дивиться на нас...
251222
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969265
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2022
автор: bloodredthorn