Я не можу тебе забути,
І хоч як не старається мозок,
У мою вливається сутність,
Твоя сила, твій образ - мій морок.
Забуваю. Хоч змушую, знаю,
Гордо "Я" моє йде лиш вперед,
Тільки ж серце назад повертає,
Мене в той безнадійний дует.
Я сама обираю дорогу,
Але ж доля керує світами,
Повертаю до того порогу,
Який прірвою став поміж нами.
І не хочу тебе забути,
Хоч і жити із цим самовбивство,
Та без цього не зможу відчути,
Смак життя, справжню істину й пристрасть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2022
автор: Вікторія Павлюк