Сходить зірка ясна над земним вертепом,
звістка про Різдво осяює серця.
Тиха радість лине й громовистим степом –
погідніє настрій в бліндажі бійця,
бо в тилу, далеко, мама під Святвечір
одягла домашній ситцевий фартух
й при свічках,
з очей змахнувши сум чернечий,
медом липовим присмачує кутю.
Вікон сліпота сльозу скриває тата…
Стежечку утопче завтра коляда…
Зірка кліпнула журливо-винувато:
–Свято розтривожила війна…
шкода.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968997
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2022
автор: Valentyna_S