Народе мій! В стражданні й муках
Живеш ти ось вже майже рік.
Ти не згубив своєї суті
Хоч ллєш від горя повно сліз.
Ти не згубив своєї мови,
Любов до краю і культури.
Дзвонять церковні гучно дзвони,
Хоча, гудять:"Тривога!" - сурми.
Так. Ми - нащадки козаків,
Які любили вольну волю!
Народ наш крізь тіні віків
Молив у Бога добру долю!
Цей чорнозем бував омитий
Вже не раз кров'ю невинних,
Кров'ю дітей в борьбі убитих
І закатованих в катівнях!
Із віку в вік ти, мій народе,
Боровся за свою свободу
І ось отримав незалежність,
Буть паном на землі нагоду.
Ти - вільний! Гордий! Непокірний!
Ти - сильний! Витривалий! Мудрий!
Тебе люблю я до нестями!
Ти згуртувався в час понурий.
Ніколи нам не буде другом
Той, хто поставить завжди хоче
Народ наш на коліна з видом,
Що не плює брехнею в очі.
Є наша нація прекрасна!
І має право на свободу!
За це молитимуться в світі
Усі, хто любить нас, до Бога.
Ми переможемо цю нечисть!
Прийдем судити Кремль загнивший!
І кожен вбивця відповість!
За смерть дітей! Жінок! За відчай!
Світ допоможе нам звільнити
Від зла прекрасні наші землі
І в щасті, мирі довго жити,
Підсмажуючи зло у пеклі!
Sheerrevenger@
22.12.2022року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968986
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2022
автор: Fightforthesocium