Білі чаплі в зимовому небі,
Білим привидом жаху війни,
Десь летять все, на Захід, далебі,
Розбиваючи тишу крильми.
А під ними сувій білосніжний,
Заскорублий від крапель дощу.
Скляний спокій, що крихкий та ніжний,
Наче розсип зі сліз від жалю.
Плачуть душі загублені слізно,
Розливаючи щем по землі.
Білі ж чаплі летять, вірогідно,
Що притулок ще знайдуть собі.
Проводжала тривожно очима:
"Не втрачайте надії, летіть!
Хоч чималий вже путь за плечима,
Зберіть сили останні, живіть!"
21.12.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968900
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2022
автор: Валентина Ланевич