Із небес – пластівцями йде сніг,
Як кохання невинний дотик.
Малювала сюжет уві сні.
Ти, до речі, теж був не проти.
Доторк теплих і рідних рук
І дбайливе твоє: «Не змерзла?»
Крізь роки сніговій не зітру
Поцілунків зими в березах.
Білим попелом сипле зима,
Посріблила обом волосся.
Що в долонях, здавалось, тримав,
То сльотою душі стеклося.
Дуб зітхає… розтріпаний чуб
Ледь торкає: «Пусте, минеться…»
Сніжним спомином, вгріта, мовчу:
Не торкайся, морозе, серця!
Зледеніло в холодних очах:
(У юрбі не знайшов коханих!)
Пластівцями танок сніг почав –
Білий пластир рубцює рани…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968896
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2022
автор: Білоозерянська Чайка