Не вщухають осінні дощі,
Розмиваючи наші стежини.
А колись ми були молоді,
Самотою не мжичили днини.
Приспів
– Ти у юність мене запроси.
Зашарівшись, подам тихо руку.
– Відведи у обійми весни,
У часи давнини, до розлуки.
– Не дивись на мою сивину,
Що тихцем замережила коси.
– Не питай, як без тебе живу,
Як іду у захмарену осінь.
Приспів
– Ти у юність мене запроси.
Зашарівшись, подам тихо руку.
– Відведи у обійми весни,
У часи давнини, до розлуки.
Промайнули крилаті літа,
Залишивши пожовклі світлини.
У минуле тропа заросла,
Потонувши в туманах і зливах.
Приспів
– Ти у юність мене запроси.
Зашарівшись, подам тихо руку.
– Відведи у обійми весни,
У часи давнини, до розлуки.
20. 12. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968857
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2022
автор: laura1