Коли вже ніченька настане,
На небі зірочка зійде,
Тоді на землю України
Святитель Миколай прийде.
І не впізнає України,
Бо тут розруха і руїни,
Летять ракети в небесах...
Тяжкий до Волі дуже шлях.
І вій серен , і укриття,-
Нелегке у дітей життя:
І плач, і розпач , й гіркі сльози...
І мерзнуть ніжки у морози.
І кровця ллється , гинуть вої ,
Вони Святі - наші герої!
Діти в молитвах просять Бога ,
Щоб вже скоріше Перемога.
Миколай на все дивився ,
І дуже сильно засмутився ...
Він пригорнув усіх дітей,
До свого серця... до грудей.
Приніс дарунків їм багато ,
Щоб вони теж відчули свято .
А як рушав вже у дорогу,
Святитель помолився Богу.
За мир і спокій в Україні,
Міста і села , що в руїні...
За діточок , щоб добре жили,
І більш ніколи не тужили!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968693
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2022
автор: Калинонька