Ну хіба у чомусь винна,
Моя темна половина,
Наче встала з домовини
Ледве живою.
Я нічого не повинна,
Відірвалась пуповина,
І якась в мені частина
Стала собою.
Та, я візьму кота,
Не ношу хреста,
Доля не проста
А могло інакше бути.
Ми розумієм світ,
Я і темний кіт
Навкруги орбіт
І нікому не збагнути.
Карти, руни, два ножі,
Заговорені коржі,
Розкидаю на межі
Ворони чують,
Зверху насипаю сіль,
Закликаю звідусіль
Тут усім не до весіль,
Я констатую.
Та перейдем у брід,
Я і темний кіт,
До чужих воріт
Проведем вночі посвяту,
Ти - не захочеш йти,
Бо нема куди,
Як тут не крути,
Почалося наше свято.
Пісня. Музика в голові, але можливо колись я її заспіваю. А можливо такі ж, хто приймає темнумполовину, приєднаються 😜
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968688
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2022
автор: Лада Квіткова