Перший сніг, перший лід, каремат на землі,
Квадрокоптер чужий в синім небі,
На криваві хвилини розтягнуті дні
І мала необхідність в потребі.
Свіжий хліб, міцний сон і щоб мін градопад
Не торкнувся сьогодні окопів,
Аби Бог уберіг наших хлопців-солдат
Від усіх необдуманих кроків.
Щоби розум холодний й гарячі серця
Були в кожного нашого брата…
І якщо без загиблих війна не війна,
Не даремна була б хоч би втрата.
Щоб за нашого, десять ворожих в мішок,
І тут справа не в нашому гніві,
А у тому, що правда лиш там, де є Бог,
Ми ж бо хочемо жити у мирі!
І він буде у нас, хоч би як ворог злий,
Не хотів зруйнувати країну,
Ну, а поки лиш сніг і хто поряд живий,
Бо відвів Бог від нас вражу міну.
Перший сніг, перший лід, до весни ще хвилин,
Як промерзлих гілок на ожині,
Квадрокоптер чужий в синім небі десь зник…
Може вдасться поспати вже нині.
Каремат на землі, в бліндажі мінус три
І нема часто хліба і світла…
Та просили мене діти лиш не помри
І здобудь перемогу до літа.
Хай не всі ми діждемось тих теплих часів,
Нам померти не страшно в окопах,
Лише кращою доля була б у синів
І у доньок була краща доля!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968566
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2022
автор: Ярослав Ланьо