Ось бачиш,
світло денне і нічне
перетікає
і ламається об тіло,
у річку Іль
посріблено тече,
в Ірландський мох -
у нім твоє тепло,
щоби в мені
нічого не тьмяніло.
І хай би сад був
пам’яттю вікну -
як небо
нахилялося до яблук.
Вдихати пахощі
аж поки не засну.
Так наче світ
ловила і ловлю
Як грудку цукру.
Як найтоншу звабу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968453
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2022
автор: Окрилена