Не можу більше бачить,
Не можу більше чути!
Для мене вже не значить,
Чого вже не збагнути!
Оманлива надія,
А чи брехня правдива.
Ти вже не моя мрія,
І серце вже закрила!
Ти не моя омана,
Не треба обіймати!
У мої сни, будь ласка,
Не смій вже заглядати!
Дивився в очі сині,
Лилися гіркі сльози...
Що чула ти донині-
То все з душі морози!
То все мої поганці,
Що в голові стрибали.
Я був з тобою в казці,
Мене бо проганяли...
Хотів з тобою бути!
Мене бо не пускали...
Хотів тебе забути!
Мені не дозволяли..
Взяла мене в тенета,
А зараз проганяєш?
Ти в серці, як комета!
У ньому ти палаєш.
Заглянь у мою душу!
Всю правду там побачиш.
Зізнатися я мушу,
Бо знаю, що пробачиш.
Ти все, що є на світі
Найбільшим подарунком.
Комусь, як море квітів,
Комусь - одним цілунком.
Чому мовчав ти досі?
Чому не говорив?
Твій запах у волоссі
Із розуму зводив!
Лишив, щоб твої очі
Побачили мене!
Бо цілував до ночі
Одну лише тебе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968243
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2022
автор: Христина Браун