Чути плач із України ,
Степ стогне вітрами.
Обертаються в руїни
Села із містами.
У степу – там де козацтва
Вільний дух літає,
Акапельно з поміж птаства
Соловей співає.
Де Дніпра ревучий голос
Кричить про свободу ,
Де пшеничний ,ніжний колос
Тягнеться у гору.
Де червона калинонька
Схилилась над ставом ,
А висока тополенька
Хита в ліво в право.
Там жорстокий підлий ворог
Пре на нас війною,
Лишаючи тільки порох
Заді за собою.
Нищить він сади квітучі,
Поля хлібовії
На дніпровських сивих кручах
Дуби віковії.
Та вже ненька в обороні
На Донбасі стала,
Й двоголовій тій вороні
Крила обламала.
Піднімилася з колін
Голову підняла
І ударивши у дзвін,
Москаля погнала.
Вже в Рязані чути дзвону,
Саратів здригнуло
Мабуть це уже до скону,
Москву потягнуло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968238
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2022
автор: Іван Мотрюк