Свистужить сіллю з неба завірюха,
Стежини скрип за завиванням зник,
Плететься снігом постать мерзловуха,
Втягнувши в плечі пару зблідлих щік…
Тут винограю ж тихе шепотіння –
Неначе колискова малюку,
Грайливо піниться з лози творіння –
Розлите в скло передчуття смаку…
Я тут, в теплі, фігура – на морозі,
В минулому було все навпаки…
З життя в життя, душі дві голомозі –
Часу вітрами мчать через віки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968174
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2022
автор: Віталій Гречка