Через віки зайду до хати...
Відкрию в кутику засув,
Старі дістану циферблати,
Щоб бачити коли заснув...
Коли я встиг з дитинства раптом
Прокинутися в сивині?
Яким же доленосним фартом
Вернутися в дитячі дні?
Пожовклі, сірі фотокартки
Лише нагадують мені
Моє життя, що склав у рамки,
А решта - спогади сумні.
Хатино, довго не ходив,
Пробач, що змушував чекати!
Тут я дитинство загубив,
Тепер все мушу наздогнати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968152
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2022
автор: Христина Браун