[b](ВІРШІ В УКР.ПІДРУЧНИКАХ)[/b]
[i]Сьогодні я вирішив ознайомитися з підручником для п'ятикласників. Що ж там пропонують нашим діткам? І знайшов цікавий вірш. автор написав його ще в 1958 році,і оригінал вірша гарно написаний,приємно. А от в підручнику [b](Українська мова : підручник для 5 кл. закладів загальн. серед. освіти / І.П. Ющук. — Тернопіль : Навчальна книга – Богдан. — 2022)[/b] знайшов скорочену версію,яку ,таке враження,навмисне скоротили,щоб було втрачено сенс поетичного твору. І з цим скороченням,виходить,що автор пропагує діткам радість від зустрічі з могилою(!). А сенс вірша був в любові до рідної землі,який упорядники просто красиво знивелювали. Але це моя власна думка. А ви як гадаєте? Чекаю ваших коментарів.[/i]
Як іду я шляхом,
Всюди позираю:
Стрінеться оселя —
Я її минаю.
[b]Якщо ще могила
Де забовваніє,
Зараз в мене серце
Так і звеселіє.
Лину я до (могили)
Наче до дружини;[/b]
Сяду, уклонюся
Близько до вершини.
Степ і синє небо
Поглядом окину:
Бачу ж тебе, бачу
Пишну Україну!
***************
В степу
Яків Щоголів
Як іду я шляхом,
Всюди, позираю:
Стрінеться оселя —
Я її минаю.
Їхатимуть люди —
Й те мені байдуже;
Бо й з людьми стріватись
Я люблю не дуже.
[b]Як же що могила
Де забовваніє,
Зараз в мене серце
Так і звеселіє.
Лину я до неї,
Наче до дружини;
Сяду, уклонюся[/b]
Близько до вершини.
Степ і синє небо
Поглядом окину:
Бачу ж тебе, бачу
Пишну Україну!
Небо, наче море,
Землю обхопило:
Сонце плине й гріє,
Як одвіку гріло;
Степ іде за степом
І кінця немає;
Вітер над травою
Вітра доганяє…
Так мені й здається,
Що он-он стрілою
Козаки майнули
Слідом за ордою.
Ось вони настигли,
Ось вони зчепились;
Шаблі забряжчали,
Списи поломились.
Б’ються, порубались,
Знову полетіли,
І шапки червоні
Десь геть-геть замріли!..
Вітром колихнуло,
Марево звелося:
Ні орди, ні пліка, —
То воно здалося!
Як і спершу, небо
Землю обхопило;
Сонце плине й гріє,
Як одвіку гріло;
Степ іде за степом
І кінця немає;
Вітер над травою
Вітра доганяє…
Джерело: Яків Щоголів. Поезії.— К., Радянський письменник, 1958.
Коментарі:
Євгеній Юхниця
Адміністратор
Читаєш такі уважні аналізи, і серце розривається. Хто ж так деградує наших дітей? І чому мовчать високовладні відповідальні?.. Якби їх дитину примусили вчити напам'ять - любов до ...могили?.. ((
Вікторія Багрій
Забагато радянщини в наших підручниках. Ви загляньте в підручники "Музичне мистецтво". 30% - російські, з перекладом.
Галина Мельник
Вікторія Багрій рос. Тексти заборонили...
Галина Мельник
Тут як дивитися.... По-перше, наші предки дуже шанували померлих і зв'язок з їхніми душами, вважали, що саме вони можуть захистити і допомогти. А , по-друге, йдеться про козацькі могили, які наноситися шапками і ставали курганом.
Iryna Sonina
Tatyana Shengerey
Iryna Sonina , мені теж. Я, наче, побачила битви козаків з ордою. А натовп теж не люблю і розумію автора, але я думала, що це недоліки сьогодення та бачу, що ні...
Светлана Дмитриева
Згодна з тим, що не завжди вдалі приклади та вправи пропонують підручники. Ще й помилки трапляються. Але у даному випадку варто звернути увагу на ті дві зірочки, які ведуть до тлумачного словника на стор.322.
Герасюк Наталія
Що вірш, то все " кращий"
Петро Блиндюк
Хороший вірш людина іде бачить могилу віддає їй шану може то колишній насип курган посидів відпочив
Олена Чаплінська
У мене складається враження, що зневага до нашого народу лізе кругом!
Людмила Кретова
Що повна версія, що скорочена не сподобалася! І не треба висмоктувати з тієї могили якийсь кримінал! Як на мене - один "геніально" написав, інший "геніально" скоротив, а результат так собі!
Ольга Ольга
Ірина Василівна
Я розумію що могила це курган. Автор с його висоти все бачить навкруги .
Євдокія Сизоненко
Це просто капець,некомпететно автор скоротив!
Svitlana Chepis
Текст " такий собі", але й для п'ятикласника не дуже зрозумілий його зміст
Nataliia Kosman
Яків Щоголів? Радянський?Серйозно?
Як же багато в нас людей, які елементарно не цікавляться літературою, її історією, а зате так багато судять.
В степу…
Як іду я шляхом,
Всюди, позираю:
Стрінеться оселя —
Я її минаю.
Їхатимуть люди —
Й те мені байдуже;
Бо й з людьми стріватись
Я люблю не дуже.
Як же що могила
Де забовваніє,
Зараз в мене серце
Так і звеселіє.
Лину я до неї,
Наче до дружини;
Сяду, уклонюся
Близько до вершини.
Степ і синє небо
Поглядом окину:
Бачу ж тебе, бачу
Пишну Україну!
Небо, наче море,
Землю обхопило:
Сонце плине й гріє,
Як одвіку гріло;
Степ іде за степом
І кінця немає;
Вітер над травою
Вітра доганяє…
Так мені й здається,
Що он-он стрілою
Козаки майнули
Слідом за ордою.
Ось вони настигли,
Ось вони зчепились;
Шаблі забряжчали,
Списи поломились.
Б’ються, порубались,
Знову полетіли,
І шапки червоні
Десь геть-геть замріли!..
Вітром колихнуло,
Марево звелося:
Ні орди, ні пліка, —
То воно здалося!
Як і спершу, небо
Землю обхопило;
Сонце плине й гріє,
Як одвіку гріло;
Степ іде за степом
І кінця немає;
Вітер над травою
Вітра доганяє…
Nataliia Kosman
Я́ків Іванович Що́голів (рідше Щоглів, Щоголев; 24 жовтня (5 листопада) 1824, Охтирка — 27 травня (8 червня) 1898) — український поет, представник українського романтизму.
Оксана Логоша
По руках би різочкою за таке скорочення)
Марія Шепетюк
Вірш не для наших сучасних дітей, але укладають підручники переважно люди, які жодного дня не працювали в школі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2022
автор: Вільям Шкільний-Підручник