О, то не сон – війна вирує в краї
І тягнеться не дні – уже роки…
Чому ж ти, Боже, досі нас караєш?
Може, за те, що предки – козаки?
А мо’, за те, що волі так бажали
Й століттями сміливо йшли на – прю?
Не всі борці уписані в скрижалі.
Не звик служити наш народ царю!
Катовані, замучені і вбиті –
Це ті, хто будував між нас мости,
Долав складні до волі лабіринти
І покоління велетів зростив!
Ми і сьогодні у нерівнім герці
У час осінньо-зимових негод
Закрили Україну власним серцем!
Хіба не унікальний ми народ?
10.12.2022.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968037
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2022
автор: Ганна Верес