Московія невільними обнята,
Одурених народів і племен.
Війною не була вона потята,
Вона сама в собі заклята
І розум залишається без змін.
Бо розум їх недавньої епохи,
Можливо сотні літ тому назад.
Сучасний світ освоюють потрохи,
В одежах модних і в одежі скоморохи,
Та йдуть життям все не в попад.
Москаль гнобить свої народи
І йде війною до чужих земель.
Урвати в чужих ковток свободи
І себе, настирно, хвалющі народи,
А без війни вони умруть в один день.
Війна за війною і знову почата,
Щоб поживиться й кров чужу пить.
Пішов війною на званого брата,
І в серці не ойкне, що спалена хата,
І кругом все рветься й горить.
Москаль лютує, над людьми наруга,
Брехнею світ весь забрудив.
І шукають собі подібного друга,
Це смертельна для них остання потуга,
Бо світ в брехні його, уже прозрів.
Грудень 2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968036
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2022
автор: Сокол