Твій теплий дотик рук…
По тілу, мов по струнах, музика неслась
у терції і пристрасті... Гармонія любові…
Вона текла, лилась… з життям моїм переплелась
до млості, трепету… І тоне в безвісті поволі…
Який блаженний дотик ніжних рук...
Твій томний зір німий…
Я ж бачу в нім вогонь, негаснучу свічу,
і глибину злотистих зір, що манять мене в небо…
До них лечу…Стягну із ночі сяючу парчу
тобі до ніг. Бо ти одна для щастя мені треба.
О, як люблю той томний зір німий…
Твій ніжний дотик губ…
Такий, що в серці запалив зорю мою,
і змив гірку від полину стражденну мою душу…
Той трунок п’ю…Від губ п’янких твоїх, немов в раю,
чи в пеклі вічнім, із любов’ю жити тепер мушу.
П’янкий до божевілля дотик губ…
11.12.2022
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967989
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2022
автор: Любов Таборовець