Що ж ти, враже, зробив,
Що ж ти, кате, накоїв,
Стільки люду згубив,
Зруйнував, перекроїв?
Як могла така мразь
На землі цій з'явитись?
Де ж та клята знайшлась,
Щоб цій тварі родитись?
А народ твій сліпий
У ненависті дикій
По наказу – убий! –
Кров'ю сповнив всі ріки
Діточок і матусь,
Юних й старців у віці.
Кинуть Київську Русь
Хочуть в ноги вовчиці.
Кровожерна вона
Московито-ординська.
В тім лиш наша вина,
Що в нас кров українська.
Що в нас дух козаків,
Що ми прагнемо волі,
Що багато віків
Ми шукаємо долі.
Долі світла й добра,
Долі щастя і миру.
Не спинить вам Дніпра!
Не скорить Україну!!!
22.11.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2022
автор: Валерій