Тягнулась як стебло- через посуху літа,
Крізь пелену дощів під сірий листопад.
Впліталась як лоза у тебе непомітно ,
Вросталася, і ось пручаюся назад.
Болить мені, деруть твої колючі руки.
То добре, що той біль притишує зима.
Я з терену твого відлунюю так глухо,
Що вже своїх пісень не чую і сама.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967981
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2022
автор: Горова Л.