живіть собі життями диких рож
допоки жити й дихати можливо
в лілеї білій серед огорож
рости і квітнути і страшно і зрадливо
тож не шукайте дії перейти
у світ води якщо ніхто не квапить
плетіть своє собі допоки сил плести
вам вистачить й в калюжі світу клапоть
нехай німіють на вустах слова
шипіть собі шипами в днях барвистих
затято наче рожа лісова
що квітне на галявинах безлистих
де в марних сподіваннях не знайти
в собі знання про первородну вроду
де в плетиві не має сил плисти
і вільно дихати коли зайдеш у воду
101222
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2022
автор: bloodredthorn