Купана в ромашці,
В сонячнім любистку,
Тягне підсвідомо
Юності пора.
На кохання зважся,
а якщо притисне –
Ти вертай додому,
Зцілишся від ран…
У дворі барвінком
Стелеться осоння.
Де не взявся милий –
Чи з добром прийшов?
То вже доля жінки,
Шлях в доросле доню,
Я ж тебе ростила,
Квітко, на любов.
Створений кохати?
Чи прийшов для болю?
Як дізнатись? В кого?
Чи складеться в них?
…І просила мати
Доні – світлу долю.
Бог стелив дорогу
із височини…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967747
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2022
автор: Білоозерянська Чайка