Притензії до долі випробуванням квиті,
У лігві Мінотавра не палять ліхтарі...
Тесей (вдивляючись у пітьму):
Скажи ж, мій поводир, чи Аріадни ниті
Вкрочувати в праві, казенні митарі?
Поводир (підводячи вказівний палець до вуст):
Усмішка на очах поводира: "Тесею,
Дитино, в місці сим, з пустого не бикуй,
Займи дурну макітру задачею своєю,
Бо племенна говядина відірве вправно...
Рогаті хвацько розведуть, в логічних пересудах,
Тут треба чітко просікти, де Боже, де твоє.
Бо будеш вештатись в Аїді, та його усюдах,
Та в пащі Цербера шукать відірване своє ..."
Тесей (з сумом закатуючи очі):
Напевне, складно говорить, Вас вчили на Олімпі?
Попід ногами ж вештають лиш бідні та дурні...
Поводир (імітує плювання на кам'яну підлогу):
Юначе, ти таку брехню співати будеш німфі,
Коли не станеш добривом для Критської стерні...
Тесей (обертається і займає афінську позу "руки в боки"):
Оце тобі, поводирю, неможна й запитати,
Ти б краще нагадав, де я згубив меча;
Чого закляк в речах своїх? Скінчилися цитати?
Афіна мудрість відняла, як фібулу з плеча?...
Жартую я, поводирю... Бо вештаєм сердиті,
Й нотації твої, сумні, - вганяють в негатив.
Струсає регіт Лабіринт, аж плутаються ниті,
І з посмішкою на лиці, Юнак, в пітьму ступив...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967626
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2022
автор: Ales