Розірвавши міркувань зоряне монисто*,
В небі жевріє світань яро, променисто.
Смужка обрію жахтить, кров'яніє ранок –
Одягає жвава мить мантію багряну.
Розгортає дня бутон пелюстки привітні,
Розганяє мрячний сон ув імлі всесвітній.
Маковіє небосхил, далеч рум'яніє.
Вітер віє, що є сил – змін навкруг воліє.
Розірвавши міркувань зоряне монисто,
В небі жевріє світань – яро, променисто!
19.02.2019
*СВІТА́НЬ - те саме, що світа́нок
*МОНИ́СТО - те саме, що нами́сто
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967537
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2022
автор: Олена Студникова