[b]Сперечались на світанку за моїм селом
Люта злість, сестриця дідька і з людським добром,
Злість кричить несамовито: "Всіх введу в пітьму !!
Вас і морок безпросвітний й холод обіймуть!!"
А добро всміхнулось стиха й мовить без прикрас,
-Від такого, як ти лиха, захист є у нас!
Українки й українці, це такий народ,
Стали скелею міцною, проти вас, заброд."
Навіть в темряву і холод, ми, як моноліт,
Вік гарячими серцями зігріваєм світ.
Мир сприймає нашу волю, справжню, без афіш,
Та й усі випробування роблять нас міцніш.
А тобі, ганебне лихо, тільки в пекло шлях,
Відвоюємо ми волю в цих важких боях!
З нами Бог і з нами правда в визвольній борні
Утопись, відроддя злості, у своїй брехні ![/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967470
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2022
автор: Любов Іванова