Все відійде… Стане минуле у вічності
У пам'яті, фото, німих сторінках…
Одягнуте в мантію леді магічності,
Водитиме привидом нас по літах…
Відсуне фіранку дитинства щасливого
Де іграшка, гра і матусеньки борщ…
Дзвіночок шкільний виграє переливами,
Пори золотої наш сонячний дощ.
Весна загадково моргне нам із юності.
В палітрі віків чорно-білий анфас…
Із моди не вийде той погляд чарівності,
Бо жодних немає з салонів прикрас.
Шнурочком обв'язані, пилом спеленані,
Святі обереги й реліквії душ…
Код вічності роду в цей скарб переселений
Ти ж його святіть, дивись, не поруш.
Відійде й твоє… Колись стане у вічності
У пам'яті, фото, німих сторінках…
Збережи роду код, його силу магічності,
Наснагу дай пам'яті йти по літах.
03.12.2022
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967359
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2022
автор: Любов Таборовець