Здвигаються зоряні штори,
Відчинені навстіж віконниці,
Ясніють туманні простори
За самі далекі околиці.
І хтось протирає ще заспані
Вологі очиці спросоння,
Та хтось вже прокинувся загодя,
А може, було то безсоння.
Комусь було треба не спати
І бути весь час насторожі.
Не "слоників" час рахувати,
А тіні підступні ворожі.
Коли ще почне там світати?..
І скупчились хмари на сході...
Всього необхідно чекати,
Від тіней підступний поготів.
Тривожні і ночі й світанки,
Коли ж-то було не тривожно,
Бо завжди активно до ранку
Біснується сила безбожна.
І треті, неначебто, півні
Її зупинить неспроможні...
Зарано ховати у піхви
Нам зброю на ранок погожий.
Ми будемо гнать скільки треба
Всю нечисть із поміччю Божою!
Нам в поміч і зоряне Небо
І шлях нам Чумацький поможе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967354
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2022
автор: Рунельо Вахейко