Оголена й одягнута водно́час
Спочила Папері́вка* у снігу.
Природа снів виразна та пророча,
але є те, чого я не збагну.
Можливо, я чогось не розумію...
Можливо, щось надумала собі...
Але мару́ в обіймах не зігрію,
бо ма́ри вислизають із обі́йм.
Думки́ не ті, були якими влітку,
крокують день за днем у холоди.
Та все ж тримаю стислу часом нитку
впродовж годин космічної доби.
Ймовірно, світ уяви мальовничий
в очах зіркатих креслиться дарма...
Ймовірно, вирази́стість їм не личить...
Либо́нь і сенсу в тій красі чортма́...
03.12.2020
*Папері́вка - сорт літньої яблуні.
–––––––––––––––––
За ілюстрацію взята
картина Жозефіни Волл
–––––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967168
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2022
автор: Олена Студникова