Ти все відкладала на завтра,
Не лиш прості і потрібні речі.
Ти переставила з нині
Все своє жіноче щастя,
Дроблячи на опіку над
чоловіком, дітьми, хатою.
Думала будеш
довго ще молодою,
Експрес той далі,
Від твоїх молодих літ.
Про це нагадує тобі
Найменше люстерко
З твоєї косметички,
Не кажучи про
Про великі за розмірами дзеркала.
Твої внуки за мить
Вступлять у власне
Доросле життя.
Твої болі, тіла й душі,
Підкреслюють, вже не буде
Що потрібне сьогодні.
(Верлібр)
29 грудня 2021 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967096
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2022
автор: Володимир Кепич