Триптих Моє село


Так  дорогі  сторіночки
Життя  гортаються,  мов  книга
І  споминів  тоненька  крига  –
Прозора  як  сльозиночки…

   Триптих

                     Моє  село

Моє  село,  кохане,  любе  –
Ти  Батьківщини  оберіг.
Тополі,  клени,  зелен  дубе
І  хати  стоптаний  поріг…

О,  земле  рідна,  –  в  білім  цвіті
Дерева,  що  садив  колись…
Озвіться  в  тім  зеленім  літі,
Де  йшли  задумливо  воли…

Ще  молоді  Татусь  і  Неня,
Щасливі  й  радісні,  мої.
З  сестрою  ми  росли,  як  зерня.
Дитинства  рай  в  очах  стоїть…

Моє  село  –  то  біль  і  радість,
Назавжди  піснею  в  душі,
Бо  тут  жили  –  мій  Дід  і  Прадід,
Тут  перші  написав  вірші.

Тепер  ви  ангели  небесні,
Оберігаєте  завжди  –
Де  б  я  не  йшов  крізь  зими  й  весни,  
Від  помилок  і  від  біди…

Брели  воли

Брели  воли  пісками,  курно,
Неквапно  плив  за  ними  віз,
Від  Сонця  марево  марудно
Дивилось  в  очі  з  під  коліс…
Тяглася  спека,  вздовж,  шляхами  –
Край  поля  річечка  вилась.
Дзвін  полинав  здалека,  з  храму.
Сріблилась  ніжна  ковила…

І  край  мій  рідний  в  осокорах,
Як  пісня  в  травах  польових  –
Полями  віявся  фольклорно
В  красотах  Божих,  вікових...

05.07.2011р


         Хоч  замело  давно…

Хурделиця-метелиця
Закралась  в  душу  враз  –
Що  степом  білим  стелешся
І  маниш  без  прикрас?
Малюєш  заволокою
Картини  із  життя,
Вже  нотою  високою
В  той  край,  без  вороття…

Там  митями  короткими
Так  весело  було  –
На  ковзанці  чоботями
Полірували  скло…
Волосся  розвівалося,
А  очі  як  сміялися!
І  погляд  стрівся  твій
З-під  довгих  красень-вій…

Хурделиця-метелиця
Все  замела  давно…
Казав,  що  перемелеться,
А  в  серці…  йде  кіно…

24.12.2012р.





адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967020
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2022
автор: Променистий менестрель