Пада долу золотаве листячко жерде́лі,
Стійко висне у повітрі дійсності імла...
Ніжно па́морозь* яскриться, начебто зі скла –
Перший о́зимок* торкнувся простору парце́лі* –
Вкрились трави шовковисті розсипом срібла́*.
Тисне за́морозь* ранкова – сонячне проміння
Сліпить очі та не гріє – стужа до кісток.
Думка в'яла чимчикує в поле за місток.
Ну а пічка надихає хмизу тріскотінням,
Клуби диму споряджає в небо до зірок...
12.11.2020
*ПА́МОРОЗЬ - іній
*О́ЗИМОК - заморозок
*ПАРЦЕ́ЛЯ - маленька ділянка
*СРІ́БЛО́ - слово з подвійним наголосом
*ЗА́МОРОЗЬ - те саме, що заморозок
––––––––––––
Ілюстрація:
авторське фото
––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966906
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2022
автор: Олена Студникова