Любов осіння – пурпурний велюр,
Величний, полум’яний, повний змісту,
Останнє соло кришталево-чисте
в романсах вічно юного «Люблю».
Щось в душу незбагненно-золоте
Лягло під оксамити листопаду –
Зім’яте серце ти шовками гладив,
що розум змовк… від м’якості отерп.
На скронях – слід від сніжної крупи,
а ти радієш: «Осінь – доленосна…»
Для тебе стану я слухняним воском:
Не випускай із рук мене… ліпи!
Ллє сонце. День новий там, за дверми,
для пари вносить масу корективів:
Осінні та без сорому щасливі
у оксамитах… Адже разом ми!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966648
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2022
автор: Білоозерянська Чайка