Часто з нас роблять баранів,
Хотів ти того, не хотів,
Але отак бредеш в рядах
Хоча і знаєш, що це жах.
Що так воно не має бути,
Стараєшся хоч щось збагнути,
Зерно логічнеє вловити,
А тобі вказують, як жити.
Куди іти, куди не йти
І який хрест тобі нестИ.
Віки, віки... Не тільки нині
Страхи навіюють людині
І не одній, зразу загалу
Й підпорядковують помалу.
Створили СНІД. Як всі боялись!
ВІЛ позитив - з життям прощались.
Жахіття! Гіршого нема.
Прийшов "Ковід...", а ВІЛ - катма.
В ліс не ходити! Дисципліна!
Півправд запущена махіна
І всі покірно - маски, тест...
Не щеплений - майже арешт.
Та помішало страшне горе,
Змила війна сльозами в море
І антисептики й вакцини
Тай відчепились від людини.
Прийшла по справжньому біда
Не пандемією хода,
А тисячами жертв, смертей
Й невигаданий жах оцей.
Він визрів і його прорвало,
Йому все мало, мало й мало...
Не позволяймо, разом з вами,
Нас гнати хибними стежками,
Які собі придумав хтось
Й покірно людство повелось.
25.11.2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966618
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2022
автор: Олекса Терен